Психосоматика ЕПІДЕМІЙ
Теорія психосматики ГНМ
| перейти до теорії |
ЕПІДЕМІЯ - це однакова реакція великої кількості людей на одну велику/значну подію: вибух, війна, крах, дефолт, міграція, катаклізм, зміни, новини.
Масштаби захворювань (епідемії) дуже цікаве явище з погляду психосоматики. Ми живемо у єдиному полі! І є критична маса зі схожими проблемами, поглядами, реакціями, яка починає дружньо хворіти через одну велику, значущу подію. І далі, як снігова куля заснована на страхах, випадках, плітках, страшилки-новини (рейтинги треба тримати, чим страшніше тим більше дивляться та читають).
Що сталось зі світовою спільнотою, яка в один день (все людство) почуло від "авторитетних" ЗМІ та фахівців ВОЗ, що у світі поширюється страшна хвороба, яка передається повітрям і зупинити її ніхто не може. Великий відстоток заражених померає. Так почалась епідемія COVID-19. З новин!
Якщо ви захочете дослідити тему епідемій, то піднімаючи історії тих часів ви 100% побачите збіги, що кожна епідемія завжди іде, як наслідок великої біди - війни!
Що підсилює епідемії?
Пам'ятаєте про ефект сотої мавпи? Коли назріває критична більшість на одному острові, наприклад вміння користуватися палицею, то автоматично це починають робити особини з іншого ближнього острова.
Так і люди. Ми всі живемо у єдиному полі. Інформаційний, енергетичний, вібраційний. Як бажаєте це назвіть. І в кожній локації (країна, область, континент, суспільство, дитячий садок) дозрівають ті самі проблеми, ідеї, невдоволення, трагедії.
І коли вони перевалюють "За" якусь точку неповернення – процес епідемії, вірусів не минучий. (Наприклад, як одна лише необачна згадка про економіку слабкої країни впливового фінансиста світового масштабу (Сороса) здатна обвалити економіку цієї країни). Ну і далі ви ж розумієте, як робиться політика, війни, кризи на кшталт великої американської депресії.
Тому що під час стресу (війни, атаки, нападів, втечі) хворіти ніколи. Але коли ситуація закінчилася (лань втекла від тигра) тут і починається "стадія відновлення" - "хвороба": температура, жар, набряк тканин відповідають за конфлікт (у лані це серце і м'язи ніг в даному випадку), втома, поновлення життєвих сил. У кожному конфлікті це свої тканини: печінка – це ресурси, шлунок – неможливість перетравити ситуацію, нирки – конфлікт біженця, зуби – утримати чи вкусити, огризнутися, тощо.
Так ось, війна закінчилася, цей конфлікт вичерпаний. Ті, хто був без страху, просто почали жити далі. А ті, хто сильно "трусонув" - почали хворіти різною мірою (залежно від рівня стресу, страху). І пішла епідемія (оскільки масштабний конфлікт, рівня континенту, країни, як мінімум) туберкульозу.
Війна закінчилася (конфлікт, перша фаза) – страх смерті пішов.
І в цій частині відновлення організму (другій фазі СБП) і починає лікувати людину медицина. А, по суті, треба людині пояснити, що з нею відбувається і дати їй "похворіти", відпочити, поновити сили, видужати іншими словами. А це значить ліжко, відпочинок, нічого не робити зайвого. Дати організму можливість відновитись після першої фази конфлікту (війни).
У будь-якому випадку (захворювання/епідемія/вірус) достатньо захотіти фахівцю, щоб він зміг розібратися в механізмі і тоді кожен випадок буде прозорий і зрозумілий: поговорити з потерпілими, вивести статистику, подивитися на діагнози та аналізи; проаналізувати локацію та її потреби/завдання/проблеми.
Наприклад вітрянка в дитячому садку у дітей: коли дитина, скажімо до 4-5 років, була вдома, світ крутився навколо неї. Дідусі, бабусі, мама, тато - всі жили для дитини та заради дитини. Він був від народження №1 у своєму світі. А коли його віддали до дитсадка, у нього починається стрес (конфлікт): виявляється він не центр всесвіту; виявляється він не єдиний такий у світі; виявляється іграшки та "вишенька на торті" не тільки для нього; виявляється у світі ще повно вихователів/нянь/дітей - звичайно в нього конфлікт і він якось проживає це, пристосовується психологічно.
Вітрянка, як і все, що пов'язано зі шкірою, це конфлікти соціальні, конфлікти кордонів і територій, а також небажання якихось контактів, зміни відносин з близькими (тобто з мамою, бабусею).
ПС: чому у Голтіса в системі здоров'я головна складова не харчування чи фізкультура, а ВІРА?
Далі у статті кілька прикладів із логікою появи різних епідемій у світі у різні часи. Це лише мала частина, щоб продемонструвати вам механізм появи епідемій: геополітика, війни, лиха.
СТРАХ, ЕПІДЕМІІ, ПРИВИВКИ
"У той час я працював в одному з найстаріших центрів у Німеччині, який займався хворобами легень. Цілком випадково я подивився історії хвороб тих людей, які захворіли під час першої епідемії віспи в Німеччині в 1947 році.
З моменту закінчення Другої світової війни до 1974 року в Німеччині було одинадцять епідемічних спалахів віспи. Нам увесь час казали, що противіспна вакцинація захистить нас від віспи.
І ось зараз, завдяки архівним документам, я зміг переконатися, що всіх хворих раніше вакцинували. Мене це просто приголомшило.
Том Маккоун, професор соціальної медицини з Великобританії, показав, що зниження рівня інфекційних захворювань у розвинених країнах немає нічого спільного з вакцинацією; причина - у зниженні злиднів і голоду!
Л.: Чому ви кажете про вакцинацію як про бізнес?
Б.: Ви знаєте, одна вакцина проти віспи коштує близько 600 німецьких марок; поставлено мету — прищепити три мільярди людей у всьому світі. Хіба це не бізнес? Вакцина проти гепатиту коштує 250 німецьких марок, а необхідно зробити три такі щеплення.
Для фармацевтичної промисловості вакцинація – величезний бізнес.
Л.: Раніше Ви згадували про те, що перше правило медицини — не нашкодити… Про це ви кажете і у своїй книзі: не нашкодь, приноси користь. Головна мета – добробут (здоров'я) пацієнта, а воля пацієнта – вищий закон. Чи відповідають цим принципам вакцинація?
Б.: Ні, і я не можу цього зрозуміти. Всі ці принципи завжди підкреслюються нашими лікарями та медичною спільнотою, за винятком тих випадків, коли йдеться про вакцинацію.
Л.: Призначення прищепних кампаній – налякати людей?
Б.: Я читав лекції у всьому світі… і мене завжди особливо цікавили газети… У всіх газетах є щось спільне: завжди є згадка про якусь епідемію десь у світі. Наприклад, два роки тому одна газета повідомляла про епідемію поліомієліту у Голландії. Протягом останніх трьох років наші газети говорили про епідемію дифтерії у Росії. Таким чином населення постійно залякується епідеміями, люди бояться їх, а повідомлення завжди закінчуються словами "Йди і прищепись!".
Влада завжди була збудована на страху! На страху гріха була донедавна, почуття провини та неповноцінності, а зараз усе змінилося і трансформувалося на страх смерті чи страх страшної хвороби.
На превеликий жаль: Наука стала інструментом політики!
Російська історія зберегла пам'ять про два чумні бунти — московський 1771 і севастопольський 1830 року. Обидві чуми виникли на російській землі внаслідок воєн із Туреччиною. Апофеозом і того, і іншого бунту стали вбивства двох VIPів — 1771 року в Москві натовп роздер архієпископа Амвросія, а пізніше в Севастополі — військового губернатора Столипіна. І в тому, і в іншому випадку найненависнішим словом було «карантин».
Джерело...
(1875 - 1958) в частині 3 глави 7 "Казнокради".
У 1828 році у Севастополі чуми не було, а карантин був. Для профілактики. У 1829 році чуми все також не було, але карантин був жорсткішим.
Народ перестав їздити.
Виникли перебої з постачанням. На боротьбу з епідемією було виділено гроші з царської скарбниці. У результаті чиновники закуповували у своїх постачальників за відкати продовольство за завищеними цінами, а городянам віддавали найгірше.
Природно, упродовж цього свята були зацікавлені всі, хто наживався на епідемії, насамперед чиновники та лікарі. Усі випадки захворювання будь-якою хворобою оголошувалися чумою. (нічого не нагадує, 2020?)
"Карантинна контора намагається всі звичайні хвороби показати чумними", писав контр-адмірал Сальті, який служив у цей час у Севастополі. Адмірал Грейг свідчив: «Протягом 5 місяців люди не чули, щоб хворіли та вмирали природною смертю, а хто б не захворів у командах чи вдома, оголошувалися за чуму». Усіх хворих звозили в бараки на Павлівський мисок, де вони утримувалися за таких умов, що швидко вмирали.
У найбідніших районах міста застосовувалась дезінфекція хлором. Тобто городян ще й підтравлювали.
При цьому "дезінфектори" отримували 2,5 рубля на добу - 75 рублів на місяць за умови щоденної роботи. Карантинні комісари – по 5 рублів, головлікар та інспектор карантину – по 10 рублів на добу. Початкова платня звичайного військового лікаря на той час становила 171 рубль на рік.
Для підвищення захворюваності лікарі влаштовували мешканцям морські купання у холодній воді.
У результаті, у червні 1830 року жителі найбідніших районів міста не витримали і повстали, гарнізон став на бік повсталих. Губернатора, його чиновників та лікарів натовп роздер. Повстання швидко придушили, але "епідемія" у Севастополі за дивним збігом відразу припинилася.
Прямо, як зараз в Україні, з початком повномаштабної війни у 2023 році - епідемія COVID-19 зникла, як і не було. Ще певний час намагалися її відновити, але на щастя, не вийшло "у них".
Терпець севастопольців урвався. 15 червня 1830 р. обурені городяни і армійські і флотські частини, що перейшли на їхній бік, взяли штурмом будинок губернатора, генерал-лейтенанта Миколи Столипіна. Самого губернатора вбили відразу ж як «головного винуватця народних страждань». Призвідники чудово розуміли, що штаб-лікарі — лише шестерні у відмінно налагодженому корупційному механізмі. І тому головного удару було завдано грамотно, чітко і відразу за двома напрямками.
Друга колона повстанців бере в полон начальника карантинного оточення контр-адмірала Скаловського, коменданта міста генерал-лейтенанта Турчанінова та міського голову Носова. У всіх них беруться підписки про те, що «ніякої чуми в місті не було». Турчанінов видає наступний наказ: «Оголошую всім мешканцям міста Севастополя, що внутрішню карантинну лінію в місті знято, жителі мають безперешкодне сполучення між собою, у церквах богослужіння дозволяється здійснювати». Вже потім слідчі здивовано доносили імператору Миколі I: «Бунт не припинено - він припинився сам собою. Вже наступного дня мешканці міста повернулися до своїх повсякденних турбот.
Найцікавіше, що він міг взагалі не відбутися. Для цього потрібно було, щоб підписки «ніякої чуми в місті немає» з'явилися на два роки або хоча б на рік раніше. Справа в тому, що епідемію просто призначили. Спочатку - про всяк випадок. У результаті російсько-турецької війни 1828-1829 гг. в діючій армії і справді був спалах чуми. Військові кораблі, що брали участь у війні, базувалися в Севастополі, і карантин був розумним заходом. І вигідною для начальства. Продовольство та фураж для худоби до міста мали доставляти перевірені постачальники.
На цю справу скарбниця відпускала солідні кошти — місто мало забезпечуватися за вищим розрядом. Але так було лише на папері. Тендер на постачання вигравали ті, хто «заніс» міській адміністрації. Продукти в місто йшли в меншому обсязі та паршивої якості. Різниця осідала в кишенях «шановних людей». Але, як на зло, війна закінчилася перемогою російської зброї, а випадків чуми у Севастополі так і не зафіксували. Карантин треба було знімати. Треба, але не хотілося, бо годівниця працювала справно. Потрібен був не просто один випадок смерті від чуми — він би не вразив. Потрібно було, щоб там, нагорі, переконалися: епідемія є, вона жорстока, люди мруть пачками, дайте грошей і більше.
Як це було? Дуже просто. По-перше, фальсифікація статистики смертності. Ось свідчення контр-адмірала Сальті: "Карантинна контора намагається всі звичайні хвороби показати чумними". Ось що говорив адмірал Грейг: «Протягом 5 місяців люди не чули, щоб хворіли та вмирали природною смертю, а хто б не захворів у командах чи вдома, оголошувалися за чуму». До чого доходили панове штаб-лікарі та міська адміністрація у своєму прагненні утримати карантин і продовжувати доїти скарбницю, кажуть записи слідчої комісії: «Деяких жінок, які померли від пологів, але визнаних за чумних, тягали вдень через все місто в найганебнішому становищі, не омиваючи їх. І майже голих, прив'язаних і закривавлених немовлят...»
По-друге, природну смертність треба було якось збільшити. Того, що люди вмирали від гнилих сухарів, псованого борошна та тухлої солонини, якими постачала місто адміністрація, здавалося замало. І тому вигадали примусові купання — мовляв, тільки чистота тілесна врятує севастопольців від зарази. На папері це було чудово — проведено масові гігієнічні процедури. Не вказано лише, як саме. А так: узимку населення найбідніших слобідок зганяли до незамерзаючих бухт і змушували сидіти у воді. І ось коли після таких купань пневмонія та лихоманки почали збирати смертний урожай, міська адміністрація розслабилася. Ура! Багато трупів! Даєш жорсткість режиму! І ще більше грошей на боротьбу із заразою! Це було якраз навесні 1830 року. Що сталося влітку, вже відомо.
Якщо чума дає бабло, то чума - це добро.
Але потім сталася біда. Чума пішла на спад. А субсидії із платою за утримання залежали від кількості пацієнтів. Для співробітників женевського шпиталю зразка 1530 року не стояло питання добра і зла.
Якщо чума дає бабло, то чума - це добро.
І тоді почали лікарі це добро "завдавати".
Спершу вони просто цькували пацієнтів, щоб підвищити статистику за смертністю, але швидко зрозуміли, що статистика має бути не просто за смертністю, а за смертністю від чуми. Тоді вони стали вирізати нариви з тіл покійників, сушити, товкти в ступі і подавати іншим пацієнтам як ліки. Потім вони почали цей порошок сипати на речі, носові хустки та підв'язки. Але чума якось все одно продовжувала вщухати. Мабуть, погано працювали сушені бубони.
Лікарі вийшли за межі шпиталю і почали ночами обробляти бубоним порошком ручки дверей, вибираючи ті будинки, де можна було потім поживитися. Як писав очевидець цих подій, "це залишалося прихованим деякий час, але чорт більше дбає про збільшення числа гріхів, ніж про приховування їх". Коротше, один з ескулапів нахабнів і розлінився настільки, що вирішив не блукати ночами по всьому місту, а просто кинути пакунок з порошком у натовп, вдень. Сморід став до небес, і одна з баб, що щасливо вийшла нещодавно з цього госпіталю, дізналася, чим пахне. Співробітника пов'язали та віддали у добрі руки відповідних майстрів. А ті вже постаралися добути з нього більше інформації.
Загалом страта тривала кілька днів. Винахідливих гіпократів прив'язали до стовпів на возах та возили по всьому місту. На кожному перехресті кати розпеченими щипцями виривали у них шматки м'яса. Потім привезли на площу, відрубали голови й четвертували, а частини рознесли по всіх районах Женеви на повчання. Виняток зробили лише для сина наглядача госпіталю, який не брав участі у процесі, але сказав, що знає, як складати мікстури і як готувати порошок, не побоюючись зараження. Йому просто відрубали голову, "щоб перешкодити поширенню зла".
ПОЛіОМіЕЛіТ
або "страх кістки точить".
Вивчіть всі епідемії і ви побачите, що всі вони "приурочені" до війн, дефолтів, країн "3-го світу":
* Іспанський грип - відразу після 1-ї світової...
* Спалах туберкульозу СРСР - після 2й світової...
* поліомієліт США - велика депресія, іммігранти...
Згадайте наші 1905-1920гг, 33гг. і аж до 60х: розруха, голод, злидні!
А що відбувалось з аборегенами, коли приходили представники "цивілізації"? Що вони несли місцевому населенню крім війни, знищення та знущань? От саме через такі "дарунки" і починали хворіти місцеві, а не через те, що їх заразили.
Зіставте статистику епідемій і час/місце (географія) і ви побачите, що всі ці лиха там, де війна і розруха, злидні і неписьменність, відсутність доступного для огляду безпечного майбутнього.
Все це завжди починається там, куди приходить "цивілізація", "західна людина" з їхньою "рятувальною або миротворчою місією" та "знаннями"!
Це лише мала частина інформації, але той, хто побачить тут найпростішу логіку, зрозуміє: що хворіють люди, коли їм погано; коли їх залякують; коли вони не знають куди тікати; нема кого просити про допомогу; не зрозуміло, коли "це все" закінчиться - експансія.
Подивіться на наслідки поліомієліту (викручені кінцівки) про що це? Про те, що люди (діти) не знають, що робити і від куди чекати допомоги/їди/порятунку/тепла. Як їм без батьків, даху над головою, засобів існування?
Як вакцина може допомогти людині впоратися зі злиднями, бідністю, нестачею нормальної їжі/води/умов, страхом смерті/самотності/кинутості? Як?
А що зараз? У цілому світі достаток та розкіш, крім країн 3-го світу. Як усіх цих ситих і задоволених, які не бояться контролювати ні чорта ні Бога? Нав'язати страх!
І ось:
Зараз усіх "ЗАПУГАЛИ з Ухані" і знову пропонують "порятунок". І добре б пропонували, так ні ж - ЗМУШУЮТЬ і НАВ'ЯЗУЮТЬ! Перекручують факти, підтасовують статистику!
Якщо вибори, які намагаються робити максимально "прозорими", примудряються підтасувати, то, що говорити про статистику. Дали команду і цифри, і пустили до ЗМІ. Що складного. А хто дає ці команди? Той, хто на цьому заробляє, продаючи в результаті. Ви ж не думаєте, що вони будуть завжди безкоштовними?
Поліомієліт:
"Багатьом пацієнтам найбільше заважала не сама хвороба, а ізоляція від сім'ї та друзів. Вони відчували себе покинутими. Страх поліомієліту приводив до того, що навіть медичний персонал уникав хворих. Куди їм бігти / рухатися? (Це і є конфлікт і причина таких симптомів).
Газети тих часів задокументували страх та масову істерію. (А це є причини хвороб).
Поліомієліт був дамокловим мечем, занесеним над кожною дитиною та дорослим. Одна з газет 1948 року (це ж саме після війни!) писала, що через епідемію все місто має бути закрите, а діти не повинні виходити з дому. Все місто було обприскане ДДТ, і кожній родині рекомендувалося рясно обприскати їм свій будинок.
Істерія поліомієліту охоплювала всю країну і часто також медичний персонал. Під час епідемії в Лос Анжелесі влітку 1938 захворіли 198 працівників лікарні (16% студенток медсестер). У них майже не було ні температури, ні слабкості, ні відхилень у спинномозковій рідині. Згодом ця епідемія виявилася масовою істерією, а не поліомієлітом.
СНІД:
під нього потрапляє близко 30 диагнозів
ВіРУСИ:
їх ніде і ніколи не виділяли! Тоді від чого ж роблять щеплнення?
ЩЕПЛЕННЯ:
їх користь взагалі не доведена!
Хворіє лише залякана до смерті людина! Той, хто голодує, обмежений у русі та прояві волі. Той, кого загнали у куток! Той, кому страшно, боляче, прикро, безперспективно та нестерпно жити. А це геноцид, війни, лиха, злидні!
В психосоматичному механізмі є певні правила роботи (допомоги). І найперше, просте та дієве, це знайти ту людину, якій ви довіряєте, не соромитесь, яка вас вислухає, підтримає, побуде поруч з вами, не осудить. Це або ваш партнер, або ж батьки чи друзі. Звісно, що в ідеалі це спеціаліст (психолог, психотерапевт, психосоматолог). Тому що професійна допомога складається не лише з "активного слухання".
Але "виговоритись" це важливо!
Якщо у вас немає довіреної особи це можна зробити собі в дзеркалі, чи на свічку (як це роблять за народними традиціями), або ж виписати на папір всі свої переживання з приводу цієї події. Також добра допомога це сповідь. Цим методом багато століть допомагають людям в церквах.
Ось кілька технік для самодопомоги.
Скільки треба сеансів для пропрацювання вашого запиту? Відповідь Тут...
Психосоматика GNM+
- 1відеолекціїпро "п'ять біологічних законів" ГНМ (GNM доктора Райка Хамера)
- 2прикладирозбори частих захворювань та їх психосоматичних причин
- 3довідникидовідникові матеріали з усіх поширених захворювань
- 4дод. матеріалифакти та експерименти, що підтверджують знання ГНМ
- 5технікипсихологічні техніки для роботи з собою або близькими
- 6терапіяє пакети участі з особистою терапією ваших захворювань
E-mail: psy.gnm@gmail.com